Двадцятирічний шлях Володимира Путіна від ліберальних закликів звільнити світ від «надлишкового озброєння» до судорожного переписування ядерної доктрини на п’ятому році війни наочно продемонстрував межі імперського блефу.
Дослідження видання «Важливі історії» фіксує каскадну деградацію кремлівського стратегічного мислення: щойно амбітний бліцкриг із розчленування НАТО та виходу на польський кордон перетворився на тактичний тупик, головним аргументом Москви знову став «радіоактивний попіл» Дмитра Кисельова. Проте регулярні оновлення доктринальних текстів, куди поспіхом вписують то Білорусь, то захист кримських мостів від логістичної ізоляції, більше не лякають Захід. Поступово розширюючи номенклатуру військових поставок, союзники України довели, що найкращі ліки від геополітичного божевілля — це спокійне та методичне витискання ядерного фактора з рівняння, залишаючи пропаганді лише втішні казки про колективний візит у рай.
«План був цілком чітким: [Росія,] наче ніж маслом, проходить Україну, зупиняється на кордоні Польщі та Балтії, дістає свою ядерну зброю і повторює те, що він [Володимир Путін] сам говорив: “Так, я розумію, що ви сильніші за мене на конвенційному рівні. Але ось я: <…> або я приєднаю російську Нарву, або, якщо будете чинити мені опір, я знищу одне європейське місто або американське угруповання», — так політолог Андрій Піонтковський описував плани Путіна у разі швидкої перемоги над Україною.
Всі провідні російські пропагандисти погрожували Заходу ядерним ударом — це вже давно нікого не дивує. Наприклад, Дмитро Кисельов ще у 2014 році заявляв, що Росія може перетворити США на радіоактивний попіл. А Маргарита Симоньян у 2025-му сказала: «Жодних гарантій, окрім ядерної бомби, не існує». Володимир Соловйов у різні часи погрожував ядерною зброєю Україні, Європі, США і навіть пропонував влаштувати ядерний вибух у космосі: «Я не розумію, чому, наприклад, супутники Ілона Маска не є для нас законною ціллю. Один підрив ядерної зброї в космосі, як я розумію, досить серйозно вирішує цю проблему». Є й інші приклади — один, два.
Але рішення прийматимуть не вони. «Важливі історії» зібрали десять цитат Володимира Путіна, які показують, як він пройшов шлях від заяв про необхідність позбавити світ «завалів озброєння» до погроз застосувати «усі наявні в розпорядженні засоби».
Так казав Путін
Березень 2000 року. «Ставимо собі за мету зробити наш світ безпечнішим, звільнити його від завалів озброєння, від надлишкового озброєння. <…> Ми будемо зберігати й зміцнювати ядерно-озброєний комплекс Росії. Але мова йде не про нарощування його обсягів, він і без того у деяких місцях у нас надмірний. Мова — про підвищення безпеки країни та надійності ядерного щита Російської Федерації».
Травень 2002 року. «Доцільнішою була б ліквідація певної частини ядерного потенціалу. <…> Будь-яка людина, яка хоч раз тримала в руках якусь зброю — будь-яку, у тому числі мисливську рушницю, — знає, що набагато краще й безпечніше зберігати її в розрядженому стані, ніж тримати зарядженою в руках, з пальцем на спусковому гачку».
Грудень 2014 року. «Мені самому іноді спадає на думку: може, нашому ведмедику треба трохи посидіти спокійно, не ганяти поросят і підсвинків по тайзі, а харчуватися ягідками та медом. Може, його залишать у спокої? Не залишать, бо завжди прагнутимуть того, щоб посадити його на ланцюг. А щойно вдасться посадити на ланцюг, вирвуть і зуби, і кігті. У сучасному розумінні це сили ядерного стримування. Як тільки, не дай Боже, це станеться, і ведмедик стане непотрібним, так тайгу одразу й прибиратимуть».
Березень 2015 року. У фільмі «Крим. Шлях на батьківщину», знятому до річниці анексії Криму, Путін відповів на питання, чи були в дні кризи російські ядерні сили приведені в стан бойової готовності: «Ми були готові це зробити. Я ж розмовляв із колегами [на Заході] і сказав їм прямо <…> “Ви де перебуваєте? За тисячі кілометрів? А ми тут. Це наша земля! Ви за що хочете там боротися? Не знаєте? А ми знаємо. І ми на це готові”».
Володимир Путін у день анексії Криму, 18 березня 2014 року
Березень 2018 року. «Якщо хтось ухвалив рішення знищити Росію, тоді у нас виникає законне право відповісти. Так, для людства це буде глобальна катастрофа, для світу це буде глобальна катастрофа. Але я все-таки як громадянин Росії та глава російської держави тоді хочу поставити собі запитання: “А навіщо нам такий світ, якщо там не буде Росії?”»
Жовтень 2018 року. «Ми не можемо бути ініціаторами цієї катастрофи, тому що у нас немає превентивного удару. Так, у цій ситуації ми нібито чекаємо, що хтось застосує проти нас ядерну зброю, самі нічого не робимо. Ну так. Але тоді агресор все одно повинен знати, що відплата неминуча, що його знищать. А ми — жертви агресії, і ми, як мученики, потрапимо в рай, а вони просто загинуть, бо навіть покаятися не встигнуть».
Лютий 2022 року. «Хто б не намагався перешкодити нам, а тим більше створювати загрози для нашої країни, для нашого народу, повинен знати, що відповідь Росії буде негайною і призведе вас до таких наслідків, з якими ви у своїй історії ще ніколи не стикалися. Ми готові до будь-якого розвитку подій. Усі необхідні в цьому зв’язку рішення ухвалено».
Вересень 2022 року. «Для захисту Росії та нашого народу ми, безперечно, використовуємо всі наявні в нашому розпорядженні засоби. Це не блеф. Громадяни Росії можуть бути впевнені: територіальна цілісність нашої Батьківщини, наша незалежність і свобода будуть забезпечені — підкреслю це ще раз — усіма наявними у нас засобами. А ті, хто намагається шантажувати нас ядерною зброєю, повинні знати, що вітер може змінити напрямок і подути в їхній бік».
Грудень 2022 року. «Щодо загрози ядерної війни. <…> Ця загроза наростає, що тут не варто приховувати. Щодо того, що Росія ні за яких обставин не застосує її першою. Але якщо не застосує першою ні за яких обставин, значить, і другою теж не застосує, тому що можливості застосування у разі нанесення ядерного удару по нашій території сильно обмежені».
Червень 2024 року. «Чомусь на Заході вважають, що Росія ніколи цього [ядерної зброї] не використає. У нас же є ядерна доктрина — подивіться, що там написано».
Ось як змінювалася ядерна доктрина
У міру того, як Володимир Путін дедалі більше розпалювався з приводу ядерної зброї, російська ядерна доктрина теж змінювалася.
Перша доктрина (2000 рік). Відразу після перемоги на президентських виборах у 2000 році Володимир Путін затвердив ядерну доктрину. Документ опублікували 21 квітня; це сталося вперше в радянській та російській історії. Росія допускала застосування ядерної зброї «у відповідь на використання проти неї та (або) її союзників ядерної та інших видів зброї масового знищення, а також у відповідь на великомасштабну агресію із застосуванням звичайної зброї в критичних для національної безпеки РФ ситуаціях».
Друга доктрина (2010 рік). Умови застосування Росією ядерної зброї були уточнені у військовій доктрині 2010 року. Тепер удар став можливим не «у критичних для національної безпеки РФ ситуаціях», а у разі, «коли під загрозу поставлено саме існування держави».
Третя доктрина (2020 рік). У 2020 році Путін підписав указ про основи державної політики у галузі ядерного стримування — по суті, нову ядерну доктрину. Критерії застосування ядерної зброї не змінилися, але вперше було описано чотири умови, що «визначають можливість» її використання.
1. Інформація про запуск балістичних ракет з території Росії або її союзників.
2. Застосування противником ядерної зброї та іншої зброї масового ураження.
3. Вплив на критично важливі об’єкти, виведення яких із ладу призведе до зриву заходів у відповідь ядерних сил.
4. Агресія проти РФ із застосуванням звичайної зброї, коли під загрозу поставлено існування держави.
Також вперше було перелічено небезпеки, які можуть перерости у військові загрози «і для нейтралізації яких здійснюється ядерне стримування». Серед них — нарощування противником поблизу кордонів Росії та її союзників угруповань із засобами доставки ядерної зброї; розгортання засобів ПРО, ракет середньої та меншої дальності, ударних безпілотників; розміщення ядерної зброї та засобів доставки на території неядерних держав.
Четверта доктрина (2024 рік). Чинна ядерна доктрина була затверджена 19 листопада 2024 року. Порівняно з 2020 роком до неї внесли кілька змін, зокрема до пункту про те, коли Росія залишає за собою право застосувати ядерну зброю. Якщо раніше напад супротивника із застосуванням звичайної зброї мав становити загрозу існуванню держави, то тепер йдеться про критичну загрозу суверенітету та (або) територіальній цілісності. Крім того, тепер йдеться про напад не тільки на Росію, але й на Білорусь, де Росія розмістила ядерну зброю.
До чотирьох умов застосування ЯО додалася ще одна: інформація про масовий запуск літаків, ракет, безпілотників тощо та перетин ними державного кордону Росії. Список загроз також було розширено. У зв’язку з обіцянками українських військових ізолювати Крим найактуальнішим пунктом зараз видається ось цей: «дії, спрямовані на ізоляцію частини території РФ, у тому числі на блокування доступу до життєво важливих транспортних комунікацій».
Ядерні погрози Росії — це блеф чи ні?
З раціональної точки зору застосування ядерної зброї у війні проти України не має великого сенсу. Детальніше ми писали про це тут та тут. Якщо коротко, то на фронті, де зараз через дрони немає масових скупчень ані живої сили, ані техніки, тактичний ядерний удар не вирішить військових завдань. Спроба ж змінити хід війни стратегічно, викликати у противника шок і змусити його здатися може призвести до загибелі десятків тисяч мирних жителів, навряд чи російське керівництво піде на такий крок. Але навіть застосування тактичної ядерної зброї налаштує проти Росії практично весь світ.
Підтримка України та постачання озброєння були успішними настільки, наскільки вдалося усунути ядерну зброю з цієї ситуації
Павло Подвиг, експерт з ядерної безпеки
Ні Україна, ні Захід ніколи не переступали меж, за якими Росія серйозно розглядала б можливість застосування ядерної зброї, вважає науковий співробітник Центру міжнародної та оборонної політики Університету Квінс (Канада) Максим Старчак: «Під час цієї війни на реальному прикладі сторони побачили межі ядерного стримування. Ймовірно, у Росії вважали, що надання Україні певних видів озброєння має стримати ядерний потенціал Росії. Але це не вдалося. Захід, з одного боку, враховував у своїх діях ядерний фактор. Це позначилося на термінах поставок і на типах озброєння, що постачалося. З іншого боку, виявилося, що, поступово постачаючи необхідне озброєння, Захід не наближається до ядерного конфлікту з Росією».
Завдання союзників України — не викрити Росію у блефі, а зробити так, щоб встановлені нею самою рамки застосування ядерної зброї продовжували діяти й надалі, пояснює керівник проєкту «Ядерне озброєння Росії» Павло Подвиг. Уже в 2022 році своє різко негативне ставлення до використання ядерної зброї висловили не лише Захід, а й Китай, Індія та країни глобального Півдня. Зокрема, про неприйнятність застосування або загрози застосування ядерної зброї йшлося в декларації за підсумками саміту G20 2022 року.
Союзникам України слід продовжувати та посилювати тиск на Росію — говорити про неприпустимість ядерних погроз і, тим більше, застосування ядерної зброї, а також про те, що ніхто не створює жодної загрози суверенітету та територіальній цілісності, вважає Подвиг. За його словами, такий тиск дозволяє Заходу нарощувати поставки зброї, а самій Україні — завдавати дедалі інтенсивніших ударів по території Росії: «Ідея в тому, щоб створювати ці рамки й діяти в їхніх межах. І я не бачу причин, чому це не працюватиме й надалі. Якщо повністю виключити ядерну зброю з цього рівняння, то й підтримка України може бути інтенсивнішою. Підтримка та постачання озброєння були успішними в тій мірі, в якій вдалося виключити ядерну зброю з цієї ситуації».
Джерело: «Важливі історії»
