За відомостями судового реєстру, 11 серпня 2025 року Вищий антикорупційний суд зобов’язав НАБУ зареєструвати кримінальне провадження за ймовірними фактами масштабного розкрадання бюджетних коштів у Міноборони, зазначає видання Главком.
У фабулі справи зазначено, що посадові особи компаній «Харківські залізобетонні конструкції» і «ПВК Арсенал», «діючи як організована група вчиняють кримінальні правопорушення на території Харківської, Дніпропетровської, Київської областей і Києві та інших областях України. А саме, вказані особи мають вплив на тендерні комітети при закупівлях в більшості фортифікаційних споруд для військових частин».
За твердженням заявника (дані якого у судовій ухвалі приховано), ділки на 50-100% завищували ціни на фортифікаційні споруди, що призвело до скорочення обсягів поставок і як наслідок, до ризиків для життя військовослужбовців. Із загальної суми фінансування у 195 млн грн, що було виділено на підконтрольні компанії організованої групи, понад 40% коштів переведено в готівку.
Аналіз тендерів, де постійно фігурують ТОВ «ПВК Арсенал» і ТОВ «Харківські залізобетонні конструкції» вказує, за 2023-2024 роки ці фірми насправді отримали понад 300 млн грн від одних і тих самих військових частин. Але питання тут не лише у якості робіт та їх ціні. Компанії, які отримують багатомільйонні підряди мають стосунок до родини з чітким російським слідом…
Кому доручено будувати фортифікації?
За офіційними даними, у 2023 році на рахунки «ПВК Арсенал» надійшло 1,3 млн грн, а вже у 2024 – 146,3 млн грн, а прогноз зростання доходу за результатом 2025-го просто фантастичний +3438.06% – оцінюється, що компанія отримала 5,1 млрд грн надходжень. Попри це, компанія не має власних виробничих потужностей, транспорту чи складів. У 2024 році в ній працювало лише чотири особи, у 2025-му – десять.
Ще кілька років тому компанія працювала у збиток, мала незначний дохід (наприклад, 866 тис. грн за весь 2022-й), не брала участь у серйозних підрядах і т.д. Проте, вже з 2024 року компанія, не нарощуючи виробничих потужностей чи людського ресурсу стрімко зросла, збільшивши свої доходи у сотні разів.
Фактично маємо всі ознаки «прокладки», через яку виводяться бюджетні гроші, а не реального виробника укриттів.
Всі згадані вище компанії ведуть до одного сімейного кола, в центрі якого Юлія Нейман – громадянка Росії, її чоловік – уродженець Донецька Ігор Папуч та їхній племінник Олексій Папуч.
У родини – ціла низка будівельних компаній. Усередині цих структур переплетіння людей і фірм зі цікавими зв’язками.
Як свідчать дані аналітичної системи YouControl, з початком вторгнення росіянка Нейман почала замітати свої сліди в Україні: вона зникла з кінцевих бенефіціарів товариств «Центр технічних рішень-груп» і «Група компаній Левелбуд». Проте не всі сліди вдалося стерти і зробити це якісно.
скріншот: YouControl
Наприклад, та ж сама компанія «Харківські залізобетонні конструкції» формально записана на Євгена Растивського.
Та фокус в тому, що на ньому числиться ще… понад 300 компаній. Тобто такі фігури зазвичай виконують роль «номіналів».
Історичні ж зв’язки свідчать, що чоловік Нейман Ігор Папуч мав вплив на цю компанію ще у 2023 році, саме тоді, коли вона почала отримувати перші підряди на фортифікації. Після цього родина, схоже, вирішила відвести його від формального управління.
Така ж сама схема – у ТОВ «ПВК Арсенал». Ігор Папуч передав контроль племіннику Олексію. Фактичне керівництво лишилося в родині, але з тіньовим розподілом ролей.
Саме ж підприємство засновано ще в 2017 році, але під назвою «Метакон». Її змінили у 2024 році, ймовірно для більш привабливої при роботі з військовими замовленнями.
Проте, якщо перевірити телефон Юлії Нейман через програму GetContact, то в багатьох вона підписана як «Юля Харківський ЖБК», а ще «Юля Рос Шенген» та «Юлия по гражданству Постоянное Внж».
Сам факт російського громадянства Юлії Нейман підтверджує аналітична система YouControl.
Можна також знайти дописи в «Одноклассниках», у яких особа Нейман (Папуч) відкрито підтримувала російську агресію у 2014-му й закликала Путіна вводити війська в Україну.
Аналіз соцмереж також показує, що найближче оточення Нейман (Папуч) тісно пов’язане з Росією.
Мати Нейман Людмила живе в Нижньовартовську.
У цьому ж колі брати, куми, племінники і колишній чоловік Юлії Данило Гіренко, співробітник ФСБ. Він зберігає зв’язки з Нейман, людиною, яка має доступ до проєктів та координат фортифікацій, й досі. Також у них є спільний син Микита.
Ігор Папуч, чинний чоловік Нейман, керує ще однією будівельною компанією – ТОВ «Левелбуд ПРО». Серед бенефіціарів фірми значиться син Нейман Микита Гіренко, громадянин Росії. За даними YouControl, він пов’язаний із офшорами, зареєстрованими в Росії, а ті в свою чергу входять до чорного списку ЄС.
Інакше кажучи, гроші, які Нейман і Папуч отримують на будівництві фортифікацій в Україні, з високою ймовірністю опиняються в системі, яка тісно пов’язана з державою-агресором.
Росіянка Юлія Нейман веде ще один бізнес. Їй належить бренд з продажу купальників sunandsea. Українські знаменитості рекламують її бізнес: Дар’я Квіткова, Оля Полякова, Олена Кравець та інші.
300% націнки на бетоні та фіктивні послуги
У відкритих джерелах доступна лише частина тендерів, а кілька контрактів узагалі закриті без зазначення виконавців. Але навіть тендерні документи у відкритому доступі з обмеженими даними показують націнку, яка інколи доходила до 300%. Це суперечить чинним нормам, що дозволяють підряднику максимум 15% прибутку.
Для прикладу, вогнева споруда ВС-1-3, що на ринку коштує 250-300 тис. грн, у контрактах із «ПВК Арсенал» виставлялася за 820-930 тис. Лише по одному замовнику така різниця могла призвести до втрати щонайменше 40 млн грн бюджетних коштів.
Питання викликають і окремі послуги. Зокрема «вантажні перевезення на 1200 км» на мільйони гривень. Їх надає компанія не має жодної одиниці транспорту. Це може свідчити про фіктивність таких послуг і використання їх для виведення коштів.
Частину операцій «ПВК Арсенал» проводив через невідомих контрагентів – без кодів, назв і будь-якої податкової реєстрації. Лише в листопаді 2024 року таких переказів було понад 100 млн грн.
Керівництво частин у схемі?
Замовниками як «ПВК Арсенал», так і «Харківських залізобетонних конструкцій» системно виступають одні й ті самі військові частини. Формально закупівлі відбуваються за спрощеною процедурою – умова воєнного часу.
Основні клієнти «Арсеналу» – військові частини Т0300 на Закарпатті та Т0330 на Сумщині. Обидві підпорядковані Державній спеціальній службі транспорту, що входить до системи Міноборони і відповідає, зокрема, за будівництво укриттів. Водночас служба фігурує у низці скандалів. Журналісти вже встановлювали, що вона закупила партію неякісних турнікетів, які не здатні врятувати життя захисників у критичний момент.
Не вперше підозри виникають і щодо частини Т0330. Раніше вона опинилася в центрі розслідування через будівництво полігону. До робіт залучали сумнівні компанії із завищеними цінами, а численні судові справи та кримінальні провадження командування ігнорувало.
Іронія в тому, що один з керівників частини сам внесений до реєстру корупціонерів НАЗК. Йдеться про Олександра Позовного.
До того ж у минулому він був депутатом Конотопської міськради від Партії регіонів.
«Коли на лінії фронту не вистачає укриттів, а компанії з російським корінням накручують ціни у три рази – це вже не просто корупція. Це підрив обороноздатності», – робить висновок співрозмовник «Главкома» у силових структурах.
Редакція звернулася із відповідними запитами до правоохоронних структур. Про результати повідомимо.
Авторка: Інна Михайлівська
Джерело: «Главком»
